Особисто для мене осінь – це завжди період змін, так вже по життю трапилося.
Осінь – це не весна, коли жадібно хочеться тепла, це не літо, коли море і відпустка розбурхує розум, це не зима, з її інвтровертованним діалогом між каміном і книгою … Осінь – це коли відпочинок і приведення думок в порядок є природним процесом . Вся природа видихає: заспокоюється від бігу, від ненаситності, від активного зростання, від спеки, від недоспаності, від надлишку, від шаленою динаміки. Осінь – це підсумок першого півріччя, корекція закінчення року і плани-мрії на майбутнє. Як то кажуть, з думкою треба переспати – ось за зиму думки визріють, і навесні будуть готові проростати.
Само собою “нічого не відбудеться, якщо не поставити цього на Шляху свого Життя!
Тому коучінгові курси я планую завжди восени: влітку перервемо на поїздку у відпустку, взимку – захворіє хтось, та й свят стіііііііільки, а навесні купа робочих планів і цілей і треба здати “п’ятирічку за два дні”. А восени всі спокійні, в чомусь вільні і від цієї екзистенційної кризи перебувають в мрійливо-меланхолійному настрої. Що сприяє самоспостереженню і самоприйняттю.
Помітила вплив пір року на якість та інтенсивність коучінгової роботи: навесні спостерігається схильність до апатії і депресії, літо – до категоричності і поспішності, або ж, крайність, до байдужості, зима – до самокопання, “самопоїдання”. А осінь – вона спокійніша. Мені здається, що плани і дед-лайни потрібні восени, щоб не заснути в медитації і не прокинутися взимку)))))
У кельтів пори року поділялися на темну і світлу, холодну і теплу, осінь у них вже відносилася до холодного і темного часу року, зі своїми рано-темними вечорами, домашніми травяними чаями і роздумами, оповідями і легким смутком.
Від вже (16/09) і до (01/10) відкритий набір групи.
Чому до початку жовтня? – Все просто, потім вже квартал буде не повним, то, залишаючи заявку, ви можете просто вказати, якщо ви маєте на меті стартувати лютому.