Вішаю фіранки. І ловлю себе на думці: “А якщо мені забракне гачків?” Зауважте, я думаю про дефиціт, обмеження, нестачу. Задала собі питання: “А що ж буде, якщо гачки залишаться?” Відповідь на стереотипне питання майнула: “Блін, доведеться все знімати і перевішувати”. Настрій зіпсувався. Відповідь на друге питання: “То хай собі і висять” Стан байдужості. А як включити позитивний настрій, ейфорію від очікуваня?! Де позитивне мислення? Про що воно?

Паніка, неспокій, тривога лише при думках про нестачу. У всіх. Завжди. Першочергово.

Що найчастіше є в твоєму обігу?! Напиши мені в коментарях))

  • А якщо мене не візьмуть на ту посаду?
  • А якщо мені не заплатить замовник?
  • А якщо він мені зрадить?
  • А якщо я спізнюся?
  • А якщо мені не підійде?
  • А якщо мені не сподобається?
  • А якщо мені відмовлять?

Якщо в тебе машина, бізнес, ти ходиш майже щодня в спортивний зал, відпочиваєш за кордоном, відвідуєш ресторани та концерти – тебе назвуть успішним. З тебе братимуть приклад, копіюватимуть.

Успішні за суспільними нормами люди часто задають своїм психоаналітикам питання: “Я цього хотів (-ла), чому мені це не приносить задоволення?”, “Чого мені тепер хотіти далі?”, “В мене вже довго нічого не виходить, я забув (-ла) к мріяти, хотіти, це лікується?”

Ті ж, хто прагне до успіху – читає їх інтерв’ю, наслідує задану моду та поширює висловлену думку, і запитують в своїх психоаналітиків: “Чи можна чесним шляхом таким стати?”, “Чи справлюся я з такими статками?”, “Що скажуть мої друзі, вони ж залишаться тими самим?”, “Чи приймуть мене за свого багаті?”

І ні перші, ні другі не запитують: “Як я себе насправді почуваю зараз і що зміниться потім?”

Для мене заможні від забезпечених відрізняються саме способом мислення.

Забезпечені – прагнуть вирватися зі злиднів, нагромаджують статки, переживають, щоб їх не втратити, хизуються. Це ті, про кого кажуть, що “гроші людину зіпсували”. Це ті, хто показово жертвують, усміхаються на камеру в ролі мецената і страшенно бояться, що є багатші. Їм не притаманне позитивне мислення. В них завжди домінує питання: “А якщо гачків забракне?” І мотивація формулюється: “Я докажу. Я досягну.”

Заможні для мене, це люди За-Межами типового мислення. Вони не мислять наперед про можливий дефіцит, вони в стані тут-і-зараз, насолоджуються процесом, фактурою фіранок. Вони вирішують питання по мірі їх поступлення. Вони експериментують, створюють.

Кілька днів тому я пригадала практику зупинки та зміни панічних думок на стан тут-і-зараз. А тому і зауважила сьогодні свої думки. Хочу, щоб і ти спробував (-ла) вчасно змінити свої.

Пригадай, як бавиться мала дитина, або поспостерігай, або пригадай себе – наодинці, занурена в процес повністю настільки, що зовнішні звуки її не відволікають від гри, забуває про їжу, про час. Можеш себе пригадати в тому стані в дитячій грі? Як мама кликала тебе додому, а ти в грі, ти не чуєш, ти не помічаєш нічого навколо. А потім ще якийсь час приходиш до тями, повертаєшся в реальність: вже обід холодний, мультик закінчився, стемніло, на уроки часу мало.

Тепер подивися на власну долоню, роздивися, ніби ти її бачиш вперше. Зауваж особливості шкіри, де вона натягнута, а де зморщилася. Зігни руку в кулак і поспостерігай, спробуй відчути, який суглоб зігнувся першим, як працюють твої м’язи. Погладь долонею себе по коліну і відчуй, що відчуває окремо рука, а окремо – коліно…

А тепер дай собі відповідь – про що ти думав (-ла), виконуючи настанови попереднього абзацу?

Явно не про рахунки, не про неприємну розмову завтра, не страх бути звільненим в кінці місяця, не про сварку з коханою… Ось ти і відчув (-ла) стан тут-і-зараз!

Стан тут-і-зараз досягається різними способами:

  • медитація: групова/персональна, з голосовим чи музичним супроводом і під самостійним керівництвом
  • гра, особливо психологічна, коли нема потреба справляти враження тет-а-тет на психоаналітика і можна зануритися в стан трансформації
  • фізична динаміка: пробіжка чи спортивний зал, піша прогулянка на самоті незнайомим/маловідомим/рідко відвідуваним  районом твого міста, прибирання

Думкам слід давати спокій! Стан тут-і-зараз корисний для реалізації мрій!

Іванка мріє про машину. Подивилася фільм “Секрет”, зробила карту бажань. А машина не матеріалізувалася. А все тому, що мрія: “Хочу машину” виявилася слабшою за панічні думки про майбутнє: “А якщо машина зломається?”, “А якщо я попаду в ДТП?”, “А якщо мені забракне грошей на бензину?”, “А якщо …?”

Мріяти треба не лише з позиції “ХОЧУ”! А додавати розширення: “От я  маю машину, куди я поїду? Яка заправка стане моєю улюбленою? Який запах буде в салоні моєї машини? Чи даватиму я свою машину подрузі, хлопцеві?” і т.д.

PS: … в мене гачки залишилися, тому пішла і придивитися для зміні інтер’єру нові фіранки! Мрії збуваються, якщо стан тут-і-зараз підтримує їх!