…Всі ми родом з дитинства…

Авторство цій фразі приписується різним людям. А ще більш різні люди часто вживають її сьогодні. Використовують як ширму, як виправдання.

Садок. Зайняті мами та їхні родичі носяться з кінця в кінець містом і тягають дітей по всіх доступних гуртках. Чим виправдовується підбірка гуртків? Як вони пов’язані між собою? Аргументи звучать так: “Для загального розвитку”, “А чим буде дома займатися?!”, “Не зашкодить”, “Це ж дівчинка/хлопчик” А як це пояснили дитині? Навіщо їй це по суті?

Школа. Урок праці. Дівчата: гачкують, готують, вишивають. Хлопці: то випилюють з фанери фігурки і випалюють їх, то роблять троянди з банок з-під пива. А хто вдома розетку вміє полагодити самостійно?

Вдома. Як зберігаються малюнки твоїми батьками? А де пластилінові фігурки зі садка чи перші аплікації до дня Матері? Де твої грамоти, сертифікати? Що таке творчість і як її цінувати?

Співбесіда. На питання: “Чим ви можете бути корисним на даній посаді?” Звучить: або “Я швидко вчуся…”, або “Ну, я не знаю” (і перераховується кілька життєвих елементів: виступ на шкільному конкурсі, наукова публікація в інституті, студентська активність) Тобто – відповіді нема. Хто повинен вміти бавитися кубиками твого життя? Які споруди треба тобі зібрати, щоб співбесіда закінчилася не кислою фразою з обидвох сторін: “Ми подумаємо і з вами зв’яжуться”

***

Запит в рамках професійно орієнтованої орієнтації типовий: “Заплутався. Знаю, що можу більше, але не хочу. Що далі?”

Вертаємося в дитинство. У власне. Озираємося на своїх дітей. І думаємо про …

…якщо змалечку рости в постійному стресі і з фразою “ми спізнимося”; якщо часу в транспорті більше, ніж серед однолітків та іграшок; якщо денний сон замінено відвідуванням гуртка …

То в старшому віці буде проблема з відпочинком, буде проблема з мотиваційною сферою та цілепостановками.

…якщо дитина привчена бути в надцяти гуртках, та не навчена відчувати, що їй подобається, де вона хоче досягнути успіху, і підтримка з боку батьків звучить фразою: “Головне участь і розвиток, нагороди, конкурси нам не важливі” …

То в старшому віці буде проблема з самооцінкою, депресії через відчуття власної незначущості, вихідні стануть днями вигнання, заздрість і цинізм стануть супроводжувати на новорічних корпоративах і аплодувати номінантам Працівник року”

… якщо творчість дитини не цінується, з одного боку, а з іншого – виставляється на показ не щиро, награно і в надмірній кількості, то фраза: “Ти маєш цінувати чужий час та працю” стане подразником для проявів агресії, для конфліктів, для навмисного заподіяння шкоди. Якщо ж дитину примушувати робити незрозумілі їй речі, наприклад, з банок з-під пива – троянди…

То не нарікайте, що на ринку молодь, якій все байдуже і старі схеми мотивації більше не працюють

… якщо дитина не може самостійно заповнити своє дозвілля…

То не картайте дорослих людей, що перебувають у вічному пошуку

***

На мою думку, можна продовжувати рухатися в цих щурячих перегонах “батьки-діти”. Можна звинувачувати своїх батьків, готуватися до звинувачень від дітей в майбутньому. Можна грати в теніс фразами: “Ти мені дитинство забрала”, “Навіщо мені були ті танці”, “Чому ви мене не відправляли на змагання”, “Кому зараз треба той диплом”, “Чому мене запхали в цей ВУЗ” …

А можна – змінити траєкторію. Дорослі – можуть вчитися бути батьками: читати спеціальну літературу, більше спілкуватися самостійно зі своїми дітьми, відвідувати тематичні заходи, і думати-розмірковувати. Дорослі можуть зупинити власні проекції і допомогти дітям – розвиватися, пізнавати, відчувати. Дорослі мають всі можливості сьогодні, щоб знайти себе і навчити цьому власних дітей.

Починати треба з себе. Факт. Твій вибір?