Звинувачувати ми починаємо лише в  старших класах школи. А потім продовжуємо в ВУЗах. І так – ціле доросле життя. То держава не така, то закон не логічний, то система застаріла, то батьки бідні, то в бабці тяжка доля, то ти – біднятко.

Найчастіше ми звертаємося спогадами до шкільних часів. Стійкий стереотип полягає в тому, що педагог – має спец.освіту; виховує дитину замість сім’ї; повинен дати правильну закладку всіх життєвих цінностей та розвинути адаптивність до соціуму…

Ти чув від друзів чи сам (-а) кажеш, що “вчитель повинен був …”: втрутитися; навчити; вплинути; підготувати; пояснити …

Давай розвінчаємо міфи і подивимося правді в очі, тобто … як я кажу кілька останніх років: “Діставай дзеркало і дивися на себе!”

  • спец.освіту – це яка? Ти закінчив той самий ВУЗ. І що це тобі дало? Чи ти думаєш, майбутній педагог ходить на нічні пари в печері Товариства Мертвих Поетів? Придивися чи пригадай до своїх одногрупників. Хто є дивний? І він бачить себе в школі в учительській? Точно?…
  • сім’ю важко замінити чимось, нема в суспільстві рішення про замінник батьків і батьківської хати, тому вади, недопрацювання заголюються при колективній комунікацїі дітей: в спільних іграх особливо
  • дати правильну закладку всіх життєвих цінностей не можливо, можливо подати приклад. варто переглядати цінності протягом життя і вносити корективи, і варто чим швидше навчитися формувати авторитети, розвінчувати міфи, відчувати власну самоіденифікацію і … чим менше думати про інших, а більше про себе
  • розвинути адаптивність до соціуму, тобто ти маєш на увазі, що твої проблеми має вирішити хтось? Сьогодні ти – маленький, завтра – хтось конкурентноздатніший. Подивися навколо, звернися до природи – є догляд за рослинкою, є її сорт, а її еволюційна сила вижити не зважаючи, а не завдяки

Наші з тобою висновки такі: спец.освіти для педагога не існує як такої. Нема окремих дисциплін “Як виховувати кілька десятків чужих дітей”, виховний гурт такий собі. Не все ззовні приймається тобою, не все ти наслідуєш і з сім’ї. З малку ти інтуїтивно і усвідомлено прагнеш не напружуватися. І це нормально. Ти продовжуєш вивчати теми лідерства, маніпуляцій та делегування з тією ж метою – не напружуватися. І це нормально.

Чому ж ти фіксуєшся на школі?

  • Ти провів там найбільшу частину свого життя – Не кожен зможе вказати в резюме робоче місце терміном в 10-11 років
  • Ти був в замкненій системі – класи, школа, учительська, їдальня
  • Ти менше був на автопілоті, ти бунтував, конфліктував, зривав уроки або тихцем плакав в коридорі – динаміка стосунків, коли зміна класу чи школи не позбавиться тебе від самого себе. Програму середньої школи треба пройти, все.

Свобода ….

Свобода – пропорція між навчанням та першими заробітками обираєш сам

Свобода – кинути інститут чи закінчити. обираєш сам

Свобода – як жити, що хотіти, з ким спілкуватися, як харчуватися, в що одягатися – обираєш сам

…Ти ще дзеркало не відклав (-ла) далеко?! Поруч? Добре…

Сам. Сам! Сам? Сам …

Головна відмінність між школою та ВУЗом – можливість втечі: є екстернатура, дистанційне навчання, заочне відділення, персональне навчання, де ти знову САМ. То, скажи, собі, школа на Першому місці в твоєму житті, дім батьків – на другому. Розумієш, чому ти школу звинувачуєш?

Ти звинувачуєш вчителів та школу тому, що ти вчишся бути з собою! Ти позбувся №1 і часто вже і №2. Ти формуєшся, ти змінюєшся. Сам (-а)!

При спогадах школи – варто намагатися побачити, що хотіли навчити доступними методами. При спогадах батьківського домоустрою – варто намагатися усвідомити, в чому була сила цього дому. Чим ці системи допомогли тобі? Чому ти такий (-а), пройшовши крізь них?

Якщо ти про школу згадуєш і починаєш розповідь з фрази “От була в нас вчительоха… Хто її до дітей пустив!”, приходь на найближчу гру Саторі, відпускай образи.