Ти затягуєш пояс, втягуєш живіт, і не завжди там накачані м»язи — ти ховаєшСЯ)))

Ти малюєш, приклюєш, нарощуєш — ти ховаєшСЯ)))

Ти висловлюєшся в голос, оточуєш себе однодумцями або навпаки усамітнюєшся і мовчиш — ти ховаєшСЯ)))

Демонстративна досконалість — думка дня в мене, розповім чому.

…Ранок, зупинка. Підходить літня пані: хворий хребе, викривлений, на зріст дуже низенька-маленька. Напрочуд допасовано підібрано вбрання, окуляри гармонійні з прикрасами. Доглянута. На погляд звернула увагу — не сміливий в добрих очах, на голос звернула увагу — приємний та милозвучний, але від хвилювання тремтів… Підійшла до мене і каже: «Я спізнююсь, біжу до маршрутки, а він мені навіть не зупиняє, можете за мене «махнути»… Та я й добре номеру не бачу, мушу морочити голову на зупинці щоразу, та не кожен згляне на мене вниз…»

«Демонстративна досконаість» пронеслося в голові і стисло серце — не можна так!

Чи висока, чи низька — до тебе звертається людина! В окулярах, чи прихована вада зору лінзами, чи просто очі змучилися — подивися в один бік з кимось, спробуй побачти щось там разом! Чи з хаером, чи лиса голова то тебе звернулась — це не страшно))) І колір шкіри не важливий. Важлива твоя реакція — до тебе звертається людина, що ти робиш?

Не зупинити водієві маршрутки — грішно — чи дитина, чи ось така доросла людина — маєш зупинити, не можна так. Так пані відповіла на мій подив про водіїв — все залежить від людини. Буває за кермом нормальна людина — зупинить, нормально припаркує, їй навіть добре з тротуару зайти в автобус. А буває, зупинить так, що треба бігти до нього, бо злоститься на зупинку, і важко залізти на ті високі сходи, коли посере дороги стане… Все залежиться від людини! Чи щоразу людина вибирає рішення гідне людини?!

А ти щоразу нехтуючи спілкуванням з чужими людьми, з людьми, не завжди гарними чи здоровими, на твій розсуд, людьми не такими, як ти будь в чому — нехтуєш собою і ховаєш свій страх, самотність, невігластво. ХоваєшСЯ!

…В результаті я побачила потрібний пані номер маршрутки — ура, лінзам; махнула з висоти своїх каблуків, а в голові далі фраза — «Демонстративна досконаість»…

Літня пані сіла в маршрутку, оглянулася і помахала мені крізь вікно рукою. Я у відповідь помахала. Ми обмінялися усмішками: вона з полегшенням — і сіла, і встигла. Я — з побажанням подумки їй зустрічі хороших людей!

Чи вмієш ти підтримати когось?