Нас слухають. Нас цитують. В нашу команду прагнуть попасти. Роботою під нашим керівництвом марять. Нам дають гроші. В нас беззаперечний авторитет та харизма. Нам це подобається! Факт))

Як ми цього досягаємо? — Спілкуванням. Спілкуванням: переписками, телефонічно, очно, дистанційно, формально, не формально … Все це є елементами, формами та проявами єдиного комунікаційого процесу.

Весь цей комунікативний процес супроводжується:

  • визначенням пропорції між письмовою та усною комунікаціями
  • підбором співвідношення часу на декларування завдань та задаванням правильно сформульованих запитань
  • балансуванням між персональними бесідами та командними зустрічами

Та, супроводжується, суб»єктивными уявленнями кожного про те, як все має бути. А відтак, приходить нагода розібратися в сучаних інструментах, за допомогою яких управлінцям має ставати легше комунікувати із своєю командою.

Коротко про історичні аналоги.

Тьюторінг — відповідає на питання «Що треба знати та вміти робити?»

Менторінг — відповідає на питання «Як саме і над чим варто міркувати в процесі виконання завдання?» та «В чому моя унікальність у виконанні типових задач?»

Коучінг — відповідає на питання «Який шлях розвитку, використання та вдосконалення моїх унікальних фахових та персональних здібностей та навичок в майбутній перспективі?»

Візьмемо три життєві ситуації:

  1. Батьківська сім»я, на прикладі прибирання: тьюторінг — батьки прибирають квартиру, дитина біля них повторєю конкретні дії, рухи. Менторінг — батьки спонукають дитину виконувати самостійно вивчені дії та рухи і ідентифікувати ситуацію, коли ці вивчені рухи та дії слід зробити самостійно. Та по трошки розширяють бачення ситуацій та проявів у застосуванні вивченого. Розподіл на ручну, автоматичну та автоматизовану працю тощо. Коучінг — батьки спонукають дитину до роздумів, що можна зробити краще, як вдосконалити процес, які інновації слід ввести, як і для чого вивільнити час, спростити/ускладники. Спонукають до роздумів, спостереження за процесом, дослідження новинок, нових спроб, висновків та мрій.
  2. Шкільний процес: тьюторінг — подано таму та приклади завдань з розв»язками, за аналогоією учні повторюють матеріал під наглядом вчителя. Менторінг — вправи та завдання, де завдання використовують комплексно вес ь поданий матеріал і учень приймає самостійні рішення в ході роботи над ними. Вчитель підтримує хід думок, впевненість учня в своїх силах, координує у випадку хібного рішення чи невпевненості. Коучінг — спонукання до озвучення ідей та пропозицій, як, де і коли учень може викорстати отримані знання та засвоєні навчики. Спонукання до формулювання запитань та постановки цілей самому собі «вдосконалити», «спробувати», «розширити», «заглибитися» тощо
  3. Команда в робочому поцесі: тьюторінг — подати кожному члену команди дисциплінарні, адміністративно-організаційні та корпоративні положення взаємодії членів команди. Менторінг — підтримати у застосуванні попереднього професійного та життєвого досвіду в конкретній команді і в роботі над заданим проектом. Коучінг — спонукати о фахових міркувань, як себе найкраще можна зреалізувати у даній команді та компанії, зокрема, які знання, навички чи моделі поведінки, як кроки сприятимуть досягненню бажань та цілей, в чому є необхідність, потреба, розбивка їх на актуальні та потенційні, складання плану дій, розстановка дед-лайнів та проміжник зустрічей підсумкових.

Цікавою є часова пропорція залучення в діаді «Наставник» — «Учень»:

  • в тьютерінгу більшу частину часу «Учень» спостерігає за «Наставником», та повторєю, повторює, повторює)) і «ведучим» в процесі є «Наставник». Його задача — навчити /активна позиція/. Досить мало концентрованої персоналізації.
  • в менторінгу модерує процес спілкування «Наставник», але вже з повагою до вмілостей «Учня» та оглядом на позицію, що формується чи вже сформованою є. І «ведучим» залищається все ще «Наставник». Його задача — підтримати /партнерська позиція/. Починається виокремлення потенційно цікавих особистостей з-поміж інших.
  • в коучінгу взаємодія відбувається практично «на рівних» — це не боротьба знань, це не декларація правил, це не виховання чи навчання, це вільний обмін думками. Метою процесу є формування світогляду, налаштування один на одного, формулювання майбутніх цілей та домовленості про дед-лайни. А от ініціатором та основним відповідальним за результати стає «Учень». Задачею «Наставника» є — скерувати /дружня, пасивна позиція/. Персоналізація повна.

Грамотно структуровані комбінації тьютерінгу-менторінгу-коучінгу та емоційно підтримані рішення сприяють управлінню командою та забезпечують здоровий мікроклімат в команді)))