Другий тиждень нового року. Починають закінчуватися свята. В кого щира, а в кого награна, святкова метушня та радість переходять в звичну робочо-буденну рутину. Не такий впевнений запал до даних собі новорічних обіцянок. Забуваються бажання, із спалених та випитих із шампанським під бій годинника папірчиків.

Челенджі. Курси. Марафони. Спрінти. Мотиваційні книжки. І … блоки на їх шляху. Перші пропуски та відмови від фінішу. Хто можете скласти просто зараз список із 10 книжок? От таких класних, запальних, надихаючих?? А тепер список із 20 кроків, які не просто отимали підкреслення в тексті, а й реалізацію? Що зроблено до кінця? Настільки до кінця, рівно яким був запал під час прочитання книжки?!

Фрази-блоки:

  • «…мені жодна дієта не допоможе, то ж я і не починатиму…»
  • «…мене ніхто не підтримає в догляді за дітьми, то ж я не буду нічого змінювати…»
  • «…я так мало і рідко читаю, мені так важко дійти до кінця книжки, тож я більше не починатиму…»
  • «…я ніколи не прокинуся о 5-й ранку, я і в 10й не прагну…»
  • «…я вже забула все, що вчила в школі, я ніколи не поверну знання мови, я навіть не буду і пробувати дивитися фільм, навіть з субтитрами…»
  • «…хто я, щоб в мене це вийшло?…»
  • «…я не буду нічого панувати, бо ж ітак все буде по іншому, не хочу розчаровуватися…»

Зараз прозвучить дивно, але зараз, коли хід року продовжується спокійніше, заплануй свої … зриви, слабкості та час на відновлення для повтору! Поверни свою віру в себе та енергію. В кожній незавершеній справі є кусочок тебе. Збери свою мозаіку. Стань сильним/-ою!

  • заплануй, коли ти спиш досхочу, без будильника, справ та метушні (це і з малими дітьми можливо для самотньої мами)
  • згадай, коли найчастіше ти порушуєш правила дієти — підготуйся до цих моментів
  • уяви, що може примусити тебе пропустити курси і знайди кілька мотиваційних робочих фішек для себе
  • є ідеї, що ще? Переконана — є. Занотуй їх зараз для себе

Заплануй підтягнути «хвости». Вони блокують твої нові починання, мрії, цілі. Дуже важливо мати місце для нового: в душі, в серці, на столі, в шафі, на горищі. Марі Кондо настільки виклалась в своїй книзі, що її допис про порядок в сумці надихнув мій допис про порядок в голові. Переглянь свої нотатки минулих років — і спробуй зараз.
Заплануй підтягнути «хвости»:

  • дочитай або почни спочатку, або (навіть!) припини думати про ту книжку, до якої тебе не тягне, відай її комусь в добрі руки
  • домалюй або
  • довиший або
  • дов»яжи або
  • прибери або

Я не знаю звідки прийшло до нас усвідомлення, що перечитувавати книжку чи переглядати фільм двічі — то дивно. І тим паче не знаю, чому право на чергову, наступну спробу не є розшифровкою цілеспрямованості, для більшості. Звідки, і чому, присутній страх самотності? Чому без змісту робити щось у випадку, якщо бльшості це не потрібно? І загадкою є таке розповсюдженне та рідне ниття, скарги.

Приклад діалогу пост-новорічного:

  • 1 — Ти як? Як свята?
  • 2 — Норм, була в своїх. /і далі на 15 хвилин тексту як там все погано, а я ж одна нормальна людина серед них, а вони тотото, а я ж сама адекватна …/
  • 1 — Сорі, не цікаво, а що намітила собі на рік, маєш якісь плани, бажання, мрії?
  • 2 — нема на то часу, як буде, так буде, я ж дію під настрій. /і в продовженні: як все погано з грішмиостанніх ….дцять років, мужики сво…., всі заздрять навколо і т.д.; яким поганим був минулий рік/

Так важко для «2» повірити в себе. Так легко жити минулим і користати з синдрому «як я тільки захочу!» Так страшно зробити крок і спробувати зараз захотіти досягнути. Усвідомити складність. Зрозуміти багаторічний застій. Ніби так легко сказати «я вернусь в форму», і так важко прийняти пропуски занять і нема часу на самопідтримку з любов»ю до себе «ок, я пропустила цього, в мене сильне бажання та ще не виробилася звичка, тож, що я можу зробити, щоб потрабити на найближче тренування ;-)» Так нудно грати в Життя, коли можна себе та оточуючих заганяти догмами: «ні в кого не вийде», » людям за 20-30-40-50-… не дано…», «це ні на кого не подіє»

Спробуй разом із новорічною ялинкою прибрати, розчистити свої хвости. Ялинка, яка тішила ще вчора, яку ти викинув сьогодні, знову тішить тебе — звільненим місцем, пропилосошеними голками та складеними іграшками. Це простий побутовий приклад. Зроби те саме із різними сферами свого Життя: дочитай, викинь, подаруй, висловись, напиши, поїдь, забудь … Повір, що чергова спроба «щось з тим всім зробити» може стати вдалою, або черговою спробою. Забажай зробити це на одинці, не втягуй у свої хвости інших — вони не винні у твоїх завалах! Це твій вибір нагромаджувати це все. То і рішення про звільнення, про розчистку хвостів має бути теж твоїм. І реалізація — твоя.

«- Я не додивилась серіал, бо домовлялися дивитися його разом, але так сталося … » Ти або хочеш додивитися серіал, або не вигадуй: дивишся або забуваєш. І такий підхід є дієвим. «- Я так давно закинув цю книжку, що вже і не пригадую, про що там йдеться…» Ти або хочеш прочитати книгу, або не вигадуй: або починаєш спочатку або передаровуєш її в добрі руки. І такий підхід є дієвим. «- В мене в 20 таке тіло було розкішне, я в зал могла і не ходити» Ти або хочеш доглядати за собою, або не вигадуй: став фотку з минулого на тренажер і працію, або прийми своє тіло зараз таким, яким воно є. Полюби себе в цьому віці. І такий підхід є дієвим.

Розберися, чого хочеш ти, або які бажання є нав»язаними соціумом. Як правило, якщо ти хочеш, ти не грузнеш в підтримці, в настроях, не залежиш від оточуючої підтримки, новин чи моди. І ти робиш в різний період свого життя різноманітні спроби задовольнити своє бажання 😉 Спробуй навпаки: не нове бажання формувати, а пригадати — від чого ти відмовився/-лась? Чому? Коли? А якщо зараз це таки довести до результату?

Мрії збувються 😉