Life-coaching в мультфільмах

Внутрішній біль часто стає рушійною силою успіху. Читаючи біографії, автобіографії, мемуари про успішних, відомих та знаменитих, мотиваторів сьогодення та творців майбутнього через минуле, завжди можна викристалізувати персональну біль, визначити її розмір, спостерігати трансформацію та відстежити безпосередній вплив на життєвий Шлях людини.

Більшість – просто ниє, одиниці – трансформують біль у паливо для двигуна, що забезпечує рух в одному з двох напрямків: до звершень та успіху або до скарг та ниття. Рік тому я почала говорити про це у своїх виступах, один із них нагадаю SmartFest-2015

А сьогодні, в такий осінній день, напередодні загального радісного очікування переведення годинників на зимовий час, коли звістка про додаткову годину сну, піднімає настрій, прийшла мені в голову думка про такий собі флеш-моб // акцію // само-коучінг:

  1. Подивіться історію про Льодового Джека
  2. Подивіться мультфільм “Вартові легенд” з точки зору самореалізації, самоприйняття, минулого, потаємного болю та трансформації його в майбутнє покликання та самореалізацію!
  3. Напишіть тут в коментарях свою історію, історію свого палива: що було, скільки часу Воно (біль=паливо) було в підсвідомості або ви свідомо від Цього (біль=паливо) втікали, що спонукало подивитися Цьому (біль=паливо) в очі, який біль і до яких саме результатів привів Вас і, можливо навіть, куди і на якому паливі Ви рухаєтеся зараз!

А в день, коли переведуть годинники, рандомно (через random.org), людині під номером №7 (!) від себе я подарую годинну коуч-сесію, а надалі – раз на місяць, бо сподіваюся, що історії додаватимуться і дописуватимуться, я запускатbму random.org 😉 Про досягнення писати завжди легко, адже це вже минуле, натомість психологічний конфлікт присутній – нам вбили на генетичному коді, що хвалитися -це зле. Тому, закликаю конструктивно долати цей стереотип. Ставайте мотиваторами один одному, залучайте своє коло оточення до якісних змін та запрошуйте в цю гру. Приклад перед вами – історію про Льодового Джека, а для тих, хто забігає завжди наперед, або хто запитує про щось більше даю ще таку підказку:

  1. Цю практику самоаналізу, цей флеш-моб можна використовувати в таких програмах, як: Mindfulness, Світ без скарг за 21 день
  2. Можна використовувати в тренінгово-мотиваційній в роботі з персоналом компаній, де відсутній стрімкий вертикальний ріст і є необхідність мотивувати до рутинної безмежної праці
  3. Варто використовувати в сімейно-педагогічному просторі: коли діти втрачаються цікавість до певного виду діяльності (спортивна секція, навчання загалом), або, навіть краще, якщо в дитини є певні внутрішні чи зовнішні конфлікти, щоб не перевантажувати їхнє доросле життя, вчити треба нам, вже, тут і зараз!

Отже, Ваша історія ПРО!

4 Comments

  1. С кого начать? Да вот решил с человека которого все знают с детства Ганс Христиан наш Андерсен! Если прочитать его биографию то можно увидеть ярчайший пример боли-топлива, он от нее прятался, и в этом забеге длинною в жизнь он умудрялся прятаться от своих душевных переживаний в творчество. Правда почти все сказки мрачноватые, но века темные были, хоть и посвященные. Ну а теперь можно и личную гиштоию. Случилось ужасное!!!! Работу закрыли! Навсегда! То есть на совсем!! НУ ДУМАЮ У МЕНЯ ж ОПЫТ! Мастерство которое не пропьешь. Только не учел – времена тяжелые, промытарился не так что бы много но и не мало, а не берет ни кто, сначала злость пришла ( не на себя, кто ж на себя любимого злится ? ). Потом и до боли дошло, зря учился, зря самообразовывался, все зря – шеф все пропало ( уже и кризисе среднего возраста подумывать начал, ). Не берут, в силу возраста и того же опыта . И прерывая полки в закоулках сознания обнаружился один интересный момент, можно сказать сдул пыль с детской мечты. Хотел быть преподавателем, благо мне с ними по жизни повезло, есть с кого пример брать, и в семье такие имелись, даже работал в школе, говорили что дети ко мне с удовольствием шли. Ну вот – преподаю, плюс ко всему пришлось поднимать пласты которые всегда шли рядом но было не до них. И мозг заработал, тот который в голове а не в спине, и как то на мир начал по другому смотреть, и когда все в жизни образуется то все равно не брошу преподавать, эта та жила которая заставляет не сидеть на месте а постоянно работать над собой, и повышает уровень свой собственный. Вот так вот и мечты сбываются и себя за ухо потрепать можно.

  2. Tamila Babak: Отже, моїм паливом стало моя хвороба, ДЦП. Коли мені було 5 років, лікарі поставили цей діагноз. Я ходила, але не могла говорити, лише вмовляла деякі звуки, багато людей, особливо дітей насміхалися з моєї вимови. Але ця хвороба зробила мене сильнішою.
    Я дуже вдячна моїм батькам і сестричці за підтримку і вірю в мене.
    Я дуже рада, я ДЦПка, бо це був прекрасний інструмент для мого саморозвитку. У 5 років батьки віддали мене у танцювальну групу, для розвитку мого тіла.
    Також, в цей період почалась активна з розвитком мого мовлення. Мої батьки спробували усі методи лікування, які були можливими: санаторії, різного роду масажі, дельфінотерапію, працювала різними спеціалістами над моєю вимовою.
    В садочок я не дуже часто ходила, бо постійно була десь на лікуванні або просто ніхто зі мною не дружив.
    Я мала офіційно інвалідність до 4го класу, але батьки вирішили, що я можу ходити у звичайну школу, але щодня після звичайний уроків я залишилася, щоб додатково займатися зі своєю вчителькою над мовленням.
    Тричі на тиждень я займалась танцями. Чесно кажучи, мені це не вдавалося, я не відчувала ритму, танцювала в останній лінії ззаду. Але наш хореограф вірила в мене.
    Пізніше я почала ще займатися бігом, і через півроку почала вигравати обласні змагання серед звичайний людей, а згодом потрапила в Збірну України з гірського бігу 2010. Танцювати почала також добре і згодом стояла вже в першій лінії. І обізнила з танцювальною групою сусідні країни.
    Успішність в школі також була добра, особливо з точних наук, 10-11 класи провела у обласній школі для обдарованих дітей.
    Потім успішно виступила до ЛП на державне замовлення, останній рік займалась волонтерством.
    І зараз є волонтером в Болгарії.
    Тож моя хвороба допомогла розвинути усі здібності і таланти, була і є моїм мотиватором.
    (26 октября 2016 г. в 13:57, Facebook)

Leave a Reply to olenanagirna Cancel reply